ПЕРШИЙ СНІГ

              — Мамо, мамо, ти поглянь,
              Як надворі біло!
              Скільки тих метеликів
              Раптом налетіло.

                                   Ще такого не бувало!
                                   Просто мене здивувало!
                                   Щоб летіло, коливало
                                   Й не переставало!

                                                        — Ні, це просто йде сніжок,
                                                        Та такий лапатий,
                                                         Крильцями тріпоче він,
                                                         Білий, пелехатий.

                              ВЕСЕЛЕ ЛІТО

      Сонце, море і пісок –
      Все для ігор, для діток. 
      Зайчик сонячний стрибає, 
      Він з малятами пограє: 
      Можна в жмурки в доганялки. 
                                         Раді Саші і Наталки 
                                         А Сергій в пісочку грав, 
                                         Він фортецю збудував. 
                                         На мурашник схожа дуже. 
                                         Влітку весело нам, друже! 
                                                                          Море хвилями хлюпоче, 
                                                                          Дітлахів воно лоскоче.. 
                                                                          Всі стрибають і радіють,
                                                                          Про веселе літо мріють.

                    Прогулянка до осіннього лісу.

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезники.

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.

Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу!

У весняному лісі

Добре пригріває вже весняне сонечко, підсихає в лісі земля. Все навколо оживає: дерева, трави, комахи. Веселіше співають птахи, а їх уже прилетіло чимало! Глянь, як набубнявіли пуп’янки на галузках, от-от розпукнуться.

Бачиш – полетів перший метелик. Це кропивниця. Невже вона встигла так швидко вирости? Звичайно, ні. Є такі метелики, що не гинуть від холоду, а залізуть кудись у щілину й перезимують там, пересплять до весни. Так і кропивниця. Тому вона й перша серед метеликів з'являється.

А давай-но підійдемо до мурашника. Він теж ожив! Дивись, як сновигає мурашня. Правда, мурашки ще не такі швидкі, як улітку. Та за кілька днів вони прокинуться зовсім від сну.

Повилазили мурашки – й одразу до роботи. Одні волочать здобич додому, другі займаються ремонтом будинку, який трохи попсувався за зиму. Кому ж приємно житии в будинку, що протікає? Всі стіни погниють, а потім з хати тікай. Ніколи не руйнуй мурашників, бо мурашки знищують лісових шкідників і цим допомагають зберігати ліс.

А що це гріється на камінчику? Е, які ми необережні: злякали ящірку, це вона після зимової сплячки вилізла погрітися на сонечку. Ящірки теж корисні. Вони поїдають мух, різних шкідливих комах 

                                       Діти і природа

                              А чому утворюється веселка?

Після дощу, поки маленькі краплі води ще втримуються потоками повітря, промені сонця проходять крізь них, переломлюються, відбиваються й повертаються до нас під кутом 42 градуси. Коли сонячні промені проходять крізь краплі, то світло розкладається на кольори спектра від червоного до фіолетового. 

Чим більші краплі води, тим яскравіший і насиченіший колір веселки. Двоє людей, що стоять поруч, не можуть побачити абсолютно однакову веселку, тому що розмір і щільність крапель у різних місцях не однакові. Поступово кількість і розмір крапельок зменшується; вони або випаровуються або падають на землю, - і веселка втрачає свою яскравість, а потому і зовсім зникає.

Звичайно, веселку можна побачити не лише після або під час дощу: вона утворюється  біля водоспадів, фонтанів, на тлі кожної, зокрема й, штучно створеної завіси води.
Веселку  можна побачити й уночі, але тоді вона буде менш яскрава, тому що місячне світло менш інтенсивне, ніж сонячне, а за слабкої освітленості знижується чутливість  наших очей.
За початковими літерами російської приказки «Каждый охотник желает знать где сидит фазан» або української  "Часто Ослик Жадав З’їсти Груду Солодких Фруктів"  ми запам'ятовуємо назви й послідовність кольорів такого незвичайного й гарного явища природи, як веселка. Прийнято вважати, що веселка складається із семи основних кольорів: червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього й фіолетового.
Людство пов'язує веселку з безліччю повір'їв і легенд. У давньогрецькій міфології, наприклад, веселка - це дорога, якою ходила посланниця між світом богів і світом людей Іріда. У давніх слов’ян уважалося,  що веселка п’є з озер, рік і морів воду, що потім проливається на землю дощем. Вона також фігурує в багатьох  народних прикметах пов'язаних із прогнозом погоди. Наприклад, веселка висока і крута передвіщає гарну погоду,  а низька й полога – погану.

     ВЕСНА

        Я дивлюся у віконце,
        А мене лоскоче сонце:
        «Мамо, глянь, іде сніжок,
         Де мій теплий кожушок?»
                    «Так, мій любий, не буває,
                     Сніг у травні не літає,
                     То вишневий білий цвіт
                     Облітає тихо з віт.
                                    Бачиш, сонце землю гріє,
                                    Все довкола зеленіє.
                                    Чуєш, пташечки співають
                                    І веснянку викликають».
                                                    Ой який чудовий ранок!
                                                    Вийду з мамою на ґанок,                                                                                                 У струмочку біля хати                                                                                                     Буду човники пускати.